Дуже
часто, спілкуючись зі своїми дітьми, ми не замислюємося над змістом сказаного,
проговорюючи такі самі вислови, які чули від власних
батьків, бабусь та дідусів.
Якщо
спробувати проаналізувати зміст сказаного, то отримаємо фрази, які негативно
впливають на формування особистості дитини.
Фраза
«Відстань!» (має безліч варіантів: «Не заважай», «Пізніше», «Ти що, не бачиш –
я зайнятий/зайнята») сприяє формуванню заниженої самооцінки дитини. Дитина
сприймає такий вислів, як підтвердження того, що для батьків (рідних) вона
займає не найперше місце, що, можливо, вона (дитина) заважає, є неважливою в
житті батьків.
Навішування
ярликів типу: «Ти такий (дурний, ледачий, тупий, вередливий, непосидючий…)»,
особливо при частому повторенні, негативно впливає на формування характеру
дитини.
Постійне
порівнювання своєї дитини з іншими дітьми («подивись на брата (сусіда,
одногрупника в садочку, однокласника в школі» або фрази типу «я завжди.., а
ти…», «я в твої роки…..») негативно впливає на самооцінку вашої дитини та
породжує ревнощі й образи.
Часте
виживання фраз типу «Давай швидше!», «Що ти там порпаєшся» та подібних знижує
самооцінку дитини та провокує прояв протестної поведінки (дитина робить усе
наперекір сказаному).
При
частому застосуванні похвали через слово «Молодець» на підсвідомому рівні у
дитини воно перестає сприйматися як похвала і переводиться до категорії
автоматичних висловів, які не сприймаються як похвала. Краще хвалити дитину
по-різному.
Спроби
виконати за дитину її роботу (домашнє завдання, одягнути, прибрати іграшки),
тому що вона не робить це так швидко та якісно, як вам би хотілося, які
супроводжуються фразою «Дай но я тобі допоможу, бо у тебе нічого не виходить» -
програмують дитину на невдачі й формують залежність від батьків (думки «у мене
нічого не виходить», «мама/тато за мене це зроблять»).
Нестабільність
вимог, які висуваються до дитини (дозвіл робити те, що було забороненим,
невідповідність між вимогами батьків, піддавання на істерики типу «Ну
купи-и-и-и-и!!!!») негативно впливає на характер
дитини та її морально-етичні цінності.
Фрази,
які ви не наважилися б говорити нікому, окрім власної дитини: «Помовч»,
«Заткнись», «Кому сказали?!»– погодьтесь, не
хотілося б чути їх стосовно себе. Чому ж ми дозволяємо принижувати
власну дитину, обмежуючи її права, формуючи образи та негативні установки
стосовно своєї ролі в сім’ї? До того ж – такі фрази не допомагають, а, навпаки,
шкодять стосункам та посилюють негативну поведінку дитини
Якщо ви
не купуєте іграшки або цукерки (будь-що), мотивуючи тим, що у вас «немає
грошей», то це говорить дитині про те, що ви це купили б, якби гроші були. В
свою чергу діти розуміють усе буквально і, якщо після цього дитина бачить гроші
вдома, в гаманці батьків, то сприймає це як обман з їх боку, що може
спровокувати формування недовіри до батьків або крадіжку.
Часто
батьки (особливо мами) маніпулюють дітьми (і не тільки), говорячи: «Не нервуй
мене, у мене хворе серце (нирки, тиск…..) для того, щоб отримати бажану
поведінку від дитини. При цьому варто пам’ятати, що з часом дитина просто або перестане
реагувати на такі провокації, або набуде фобії (страху), пов’язаної із втратою
родини.
Нав’язуючи
власні стереотипи та стереотипи наших батьків своїм дітям, ми вживаємо фрази
типу: «Ти ж хлопчик (дівчинка), а вони себе так не поводять». Ставши дорослими,
хлопчики будуть соромитися власної емоційності, а дівчатка можуть мати певні
комплекси стосовно зовнішності. Вам варто просто дозволити дітям бути дітьмиJ.
Іще
однією із помилок дорослих є знецінення проблеми дитини («Не переживай, то все
дрібниці»). Можливо, для нас, з висоти нашого віку висловлена дитиною проблема
виглядає як дрібниця, однак для дитини, яка ділиться своїми проблемами з
дорослим це може бути відторгненням (або знеціненням) себе і вже наступного
разу дитина подумає чи варто ділитися своїми проблемами, якщо на них не
зважають.
Тож
давайте виховувати своїх дітей з любов’ю і розумінням!
Кандидат психологічних наук,
психолог Перепада
Ольга
|
