06 лютого 2015 року з почуттям глибокої відповідальності та безмежної гордості  гостинна Ватутінська земля мала за честь вітати у стінах Ватутінської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 імені М.Ф.Ватутіна представників  міста  Золотоноші, під час якої  відбулася акція передачі естафети «Прапора «Доброчинності» від учнівського самоврядування Золотоніської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів  №6 загальноосвітнім та  дошкільним навчальним закладам міста, як   високу оцінку за добрі справи, проведені в педагогічних, учнівських та дошкільних  колективах нашого славетного  міста.

 Ця  зустріч стала важливим  кроком в напрямку налагодження  дружніх стосунків наших міст. Сподіваємося, що  заповітні слова Олександра Антоновича Захаренка: «Поспішайте робити добро. Духовне добро. Воно стократ цінніше від матеріального»  - стало девізом для всіх небайдужих, й надалі збагатяться новими ідеями, знаннями, вміннями та навичками, використають їх у своїй повсякденній роботі. 

Чому ж «Прапор Доброчинності» прибув саме до нашого міста?    

У зв’язку із військовими діями, що ведуться на сході країні, лідери учнівських самоврядувань нашого міста, учні, вихованці дошкільних навчальних закладів, батьки та педагоги, громадськість міста з перших днів активно долучилася до всіх волонтерських акцій, які наближають мир і підтримують вогник надії у солдатських серцях. Доброчинна діяльність в нашому місті постійно й незгасно продовжує свою ходу та надихає наших учнів на добрі справи.

Право отримати Прапор було доручено Президенту Ради старшокласників міста Ватутіне – Лисюку Олександру, який розповів про діяльність та добрі справи на підтримку українських солдат, які захищають суверенність нашої неньки-України.

Впродовж тижня «Прапор «Доброчинності» побуває в усіх навчальних закладах міста, а 16 лютого 2015 року спікер  Ради старшокласників м.Ватутіного  - Черевко Анастасія передасть у Білозірську загальноосвітню школу Черкаського району та розповість про проведену роботу.

                Ми маємо надію про те що незабаром все закінчиться і нарешті настане довгоочікуваний мир на землі.

Хай буде мир віднині і довіку!

Хай буде мир й замовкнуть війни злі.

І сльози щастя на своїх обличчях

Відчують всміхнені  усюди матері.

Хай буде мир. Веселі будуть діти,

Спокійними скрізь стануть всі жінки

І перестануть думати ночами,

Що десь коханий гине на війні.

Хай буде мир й замовкнуть всі гармати.

Доволі крові, сліз, нещастя й бід…

Хай відпочине  змучений боями

До праці звичний чоловічий рід.

" Хай буде мир! "- звертаються до Бога,

Чоло зросивши потом трударі,

Бо хочуть, щоб сміялись дзвінко діти

На нашій єдиній суверенній землі.

Хай буде мир віднині і довіку!

Хай буде мир й замовкнуть війни злі!

Хай у міцних обіймах всі народи

Ідуть у майбуття через віки.